Прямое восхождение — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Экваториальная система координат

Прямое восхождение (α; также R. A. — от англ. right ascension) — длина дуги небесного экватора от точки весеннего равноденствия до круга склонения светила.

Прямое восхождение α вместе со склонением δ образуют вторую экваториальную систему координат — систему небесных координат, общепринятую в астрономии (есть ещё и первая экваторитальная, в которой вместо прямого восхождения используется часовой угол).

Прямое восхождение отсчитывается в восточном направлении от точки весеннего равноденствия (то есть в сторону, противоположную суточному вращению небосвода). Для измерения прямого восхождения применяют либо градусную меру (от 0° до 360°), либо часовую меру (от 0^h до 24^h). При этом 24

h = 360°.

Прямое восхождение — астрономический эквивалент земной долготы во второй экваториальной системе. И прямое восхождение, и долгота измеряют угол «восток-запад» вдоль экватора; обе меры берут отсчёт от нулевого пункта на экваторе. Начало отсчёта долготы на Земле — нулевой меридиан; начало отсчёта прямого восхождения на небе — точка весеннего равноденствия.

Физический смысл прямого восхождения заключается в том, что если местное истинное звёздное время наблюдателя равно прямому восхождению светила, то оно находится в верхней кульминации — наивысшей, то есть наиболее удобной, возможной для данного места наблюдения точке небесной сферы. Иными словами — прямое восхождение светила, выраженное в часовой мере, равно длительности отрезка времени, прошедшего между верхними кульминациями точки весеннего равноденствия и данного светила (в этой последовательности).

Понятие прямого восхождения было известно ещё во времена Гиппарха, который определял расположение звёзд в экваториальных координатах во II столетии до н. э. Но Гиппарх и его преемники составляли свои каталоги звёзд в эклиптической системе координат.

С изобретением телескопа стало возможно наблюдать астрономические объекты с большей детализацией. Для того, чтобы удерживать объект в поле зрения длительное время, оказалось удобным применение экваториальной монтировки, позволяющей телескопу вращаться вокруг полярной оси. В связи с этим и была принята экваториальная система координат.

Первым каталогом звёзд, в котором для определения координат объектов использовались прямое восхождение и склонение, был Historia Coelestis Britannica Джона Флемстида.

Пряме піднесення — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пряме піднесення і схилення на небесній сфері. Точкою відліку є точка весняного рівнодення — перетин небесного екватору (показано синім) та екліптики (показано червоним) у висхідному вузлі. Пряме піднесення вимірюється вздовж небесного екватора в східному напрямку (у напрямку руху Сонця).

Пряме́ підне́сення — в екваторіальній системі небесних координат дуга небесного екватора від точки весняного рівнодення до кола схилення світила, або кут між напрямком на точку весняного рівнодення та площиною кола схилення світила. Позначається грецькою літерою α.

Пряме піднесення є небесним еквівалентом земної довготи. Обидві величини (і пряме піднесення, і довгота) вимірюють кут уздовж екватора на схід від обраної нульової позначки. Нульове пряме піднесення відповідає точці весняного рівнодення — точці, у якій Сонце перетинає небесний екватор, переходячи з південної півкулі до північної.

Пряме піднесення вимірюють у годинах ( ^h

 ), мінутах ( ^m ) та секундах ( ^s ) на схід від точки весняного рівнодення (зрідка також у градусній мірі — від 0° до 360°)^[1].

Пряме піднесення застосовують для визначення розташування зір та визначення часу, необхідного для досягнення зіркою певної точки на небі. Наприклад, якщо зоря з прямим піднесенням 1^h 30^m 00^s наразі перебуває на вашому меридіані, то зоря з прямим піднесенням 20^h 00^m 00^s буде на цьому меридіані через 18,5 сидеричних годин.

Прямое восхождение — translation — Russian-Ukrainian Dictionary

^ru Звездное время удобно при определении положения звезд при заданном времени. Звездное время делит одно полное обращение Земли вокруг оси на # часа; аналогично, карта звездного неба делится по прямому восхождению на # часа И это не совпадение: местное звездное время (МЗВ) определяет прямое восхождение точки на небе, пересекающей в данный момент местный меридиан. Поэтому если прямое восхождение звезды равно # ч # м # с, то она и будет на вашем меридиане в МЗВ=#: #: #. Более того, местное звездное время показывает, как далеко объект расположен от меридиана. Например, тот же объект в МЗВ=#: #: # (часом позже) будет находится на час западнее по прямому восхождению (на # градусов). Это угловое расстояние от меридиана называют часовым углом объекта

KDE40.1^uk Але ти залишився

^ru Широтный угол экваториальной системы координат называется склонением (коротко-СКЛ). Оно показывает угол объекта над или под небесным экватором. Угол по долготе называется прямым восхождением (коротко-ПВ). Оно показывает угол между объектом и точкой весеннего равноденствия. В отличие от долготы, прямое восхождение обычно измеряется в часах вместо градусов, потому что видимое вращение экваториальной системы координат тесно связано со звёздным временем и часовым углом. Так как полный оборот занимает # часа, то один час прямого восхождения равен (# градусов/# часа) # градусам

KDE40.1^uk Макс. зразок

^ru Как объяснено в статье Звёздное время, прямое восхождение объекта показывает звёздное время, когда он, двигаясь, пересечёт меридиан заданной точки. Часовой угол объекта определяется как разница между текущим звёздным временем данной точки и прямым восхождением объекта

KDE40.1^uk Старі кулінарні звичаї Фременів знешкоджують дію будь- яких протизаплідних засобів

^ru Эклиптическая система координат использует плоскость эклиптики в качестве фундаментальной. Эклиптика & mdash; это путь Солнца по небосклону в течение года. Эклиптика является проекцией плоскости земной орбиты на небесную сферу. Широтный угол называется небесной широтой, угол по долготе & mdash; небесной долготой. Подобно прямому восхождению в экваториальной системе, точкой отсчета небесной долготы является точка весеннего равноденствия

KDE40.1^uk Коли вашою метою є тотальна влада, як найкраще використати цю зброю?

^ru Поскольку он фиксирован по отношению к локальному горизонту, то звёзды будут пересекать местный меридиан при вращении Земли. Можно использовать время прямого восхождения и местное звёздное время, чтобы определить момент, когда объект пересечёт меридиан (см. статью Часовой угол

KDE40.1^uk МБ пам’ яті принтера

^ru Перейдите в зенит (нажав Z или выбрав пункт Зенит в меню Привязка). Зенит & mdash; это точка над вашей головой, если смотреть прямо вверх с земли. Он расположен на вашем локальном меридиане. И сейчас видно, что прямое восхождение точки зенита равно вашему местному звёздному времени

KDE40.1^uk Тонкий папір

^ru Однако между географической и экваториальной системой координат есть существенное различие: первая закреплена на Земле и вращается вместе с ней. Вторая же неподвижна по отношению к звёздам На самом деле, экваториальные координаты не совсем неподвижны по отношению к звёздам. См. прецессия. Также, если вместо прямого восхождения используется часовой угол, то экваториальная система закреплена по отношению к Земле, а не звёздам., поэтому вращается вместе со ними, хотя на самом деле, конечно, Земля вращается, а небо неподвижно

KDE40.1^uk Галактичні координати

^ru Прямое восхождение

KDE40.1^uk Відтоді вони перестали бути моєю слабкістю

точка сходження — Ukrainian-Russian Dictionary

Example sentences with «точка сходження», translation memory

add example

^uk Ці криві показують висоту об’ єкта (його кут над горизонтом) у вигляді функції часу. Точка, де крива переходить з нижньої частини графіка у верхню, є точкою сходження об’ єкта, а точка, де крива знову переходить у нижню частину, є точкою заходу. Наприклад, на знімку вікна, мала планета Quaoar заходить близько #: # за місцевим часом і сходить близько #: # за місцевим часом

KDE40.1^ru Я не верю тебе

^uk У якості фундаментальної площини екліптичної системи координат використовується екліптика. Екліптикою називають шлях, яким, як здається з Землі, рухається Сонце протягом року. Екліптика також є проекцією орбіти Землі на небесну сферу. Широтний кут цієї системи називається екліптичною широтою, а кут довготи- екліптичною довготою. Подібно до прямого сходження у екваторіальній системі, точкою відліку екліптичної довготи є точка весняного рівнодення

KDE40.1^ru Нет, я солгал, неправда!

^uk Цей модуль може виконувати команди і у пакетному режимі. Якщо ви оберете цей режим, вам слід буде вказати файл, де знаходяться початкові дані у вигляді чотирьох чисел у кожному рядку: значень прямого сходження і схилення для пар точок. По іншому скористатися цим інструментом можна, якщо вказати одне значення з цих чотирьох координат на панелі калькулятора (якщо значення вказано у калькуляторі, відповідні значення файла з початковими даними буде пропущено

KDE40.1^ru У него больше прав быть здесь, чем у тебя

^uk Розташуйте по центру зображення Зеніт (натисніть клавішу Z або виберіть пункт Зеніт з меню Фокус). Зеніт є точкою неба, у яку ви дивитеся, якщо піднімете погляд вертикально вгору, це також точка на вашому місцевому меридіані. Погляньте, яким є пряме сходження зеніту: воно у точності збігається з вашим місцевим сидеричним часом

KDE40.1^ru Не такие уж веселые, как звучат

Showing page 1. Found 4 sentences matching phrase «точка сходження».Found in 2 ms. Translation memories are created by human, but computer aligned, which might cause mistakes. They come from many sources and are not checked. Be warned.

Пряме сходження — Gpedia, Your Encyclopedia

Пряме піднесення і схилення на небесній сфері. Точкою відліку є точка весняного рівнодення — перетин небесного екватору (показано синім) та екліптики (показано червоним) у висхідному вузлі. Пряме піднесення вимірюється вздовж небесного екватора в східному напрямку (у напрямку руху Сонця).

Пряме́ підне́сення — в екваторіальній системі небесних координат дуга небесного екватора від точки весняного рівнодення до кола схилення світила, або кут між напрямком на точку весняного рівнодення та площиною кола схилення світила. Позначається грецькою літерою α.

Пряме піднесення є небесним еквівалентом земної довготи. Обидві величини (і пряме піднесення, і довгота) вимірюють кут уздовж екватора на схід від обраної нульової позначки. Нульове пряме піднесення відповідає точці весняного рівнодення — точці, у якій Сонце перетинає небесний екватор, переходячи з південної півкулі до північної.

Пряме піднесення вимірюють у годинах ( ^h ), мінутах ( ^m ) та секундах ( ^s ) на схід від точки весняного рівнодення (зрідка також у градусній мірі — від 0° до 360°)^[1].

Пряме піднесення застосовують для визначення розташування зір та визначення часу, необхідного для досягнення зіркою певної точки на небі. Наприклад, якщо зоря з прямим піднесенням 1

h 30^m 00^s наразі перебуває на вашому меридіані, то зоря з прямим піднесенням 20^h 00^m 00^s буде на цьому меридіані через 18,5 сидеричних годин.

Див. також

Посилання

Небесні системи координат

Небесні системи координат

Однією з основних речей, які потрібні для систематичного вивчення неба, є спосіб, у який можна встановлювати розташування об’єктів на небі. Щоб визначати позицію точок на небі, астрономи розробили декілька систем координат. У кожній з них використовується певна координатна сітка, що проєктується на небесну сферу, аналогічно до того, як визначається географічна система координат на поверхні Землі. Системи координат відрізняються одна від одної лише вибором фундаментальної площини, тобто площини, яка поділяє небо на дві рівні півсфери уздовж великого кола (фундаментальною площиною для географічної системи координат на Землі є екватор). Всі системи координат було названо за вибором цієї фундаментальної площини.

Екваторіальна система координат

Здається, найпоширенішою серед небесних систем координат є екваторіальна система координат. Її також найтісніше пов’язано з географічною системою координат, оскільки обидві ці системи використовують одну і ту саму фундаментальну площину і мають однакові полюси. Проєкція екватора Земні на небесну сфену називається небесним екватором, а проєкції географічних полюсів на небесну сферу визначають північний і південний небесні полюси.

Але між екваторіальною і географічною системами координат є і суттєві відмінності: географічна система координат пов’язана з Землею; під час обертання Землі обертається і географічна система координат. Екваторіальна ж система координат пов’язана з розташуванням зірок, отже, з Землі все виглядає так, ніби ця система координат обертається на небі разом з зірками, але, звичайно, причиною цього видимого обертання є обертання Землі навколо її осі — небо залишається нерухомим.

Широтний (подібний до широти) кут екваторіальної системи координат називається Схиленням (скорочено Схил.). Цей кут вимірюється між прямою, що поєднує об’єкт з центром Землі і площиною небесного екватора. Кут довготи називається прямим сходженням (скорочено ПС). Він дорівнює куту між площиною, що проходить через об’єкт і центр Землі перпендикулярно до площини екватора, і площиною весняного рівнодення, виміряному у напрямку на схід. На відміну від довготи, пряме сходження зазвичай вимірюється у годинах, а не у градусах, оскільки видиме обертання екваторіальної системи координат тісно пов’язано з сидеричним часом і часовим кутом. Оскільки повний оберт неба триває 24 години, у кожній годині прямого сходження (360 градусів / 24 години) = 15 градусів.

Екваторіальні координати віддалених об’єктів та зірок змінюються з часом доволі повільно, оскільки на них не впливає добових рух (видимий щоденний рух неба навколо Землі. Слід зауважити, що цей рух має період у 1 сидеричну добу, а не у одну сонячну добу). Екваторіальні координати зручно використовувати для створення каталогів зірок та віддалених об’єктів (зауважте, що можна також використовувати галактичні координати, але ними незручно користуватися спостерігачам, які перебувають на земній поверхні). Втім, використання цих координат призводить до повільної зміни прямого сходження та схилення об’єктів, зокрема прецесії, нутації та власного руху, причому остання зміна є найменш значною. Тому, щоб врахувати прецесію, екваторіальні координати визначаються для певної епохи. Серед поширених зараз епох J2000.0 (епоха 2000 року за юліанським календарем) та B1950.0 (епоха 1950 бесселевого року).

Горизонтальна система координат

Фундаментальною площиною горизонтальної системи координат є місцева площина горизонту спостерігача. Ця площина очевидним чином ділить небо на верхню півсферу, яку ми можемо бачити, і нижню півсферу, яку затуляє від нашого погляду поверхня Землі. Полюс верхньої півсфери називається зенітом, а полюс нижньої півсфери — надиром. Кут об’єкта над або під площиною горизонту називається Висотою (скорочено Вис). Кут між проєкцією об’єкта на площину горизонту до точки Півночі у напрямку на схід називається азимутом. Іноді горизонтальну систему координат називають системою координат висота-азимут.

Горизонтальна система координат пов’язана з Землею, а не з зірками. Отже, з часом висота і азимут об’єкта змінюються, оскільки для спостерігача об’єкт рухається небом. Крім того, оскільки горизонтальна система координат залежить від вибору місцевого горизонту, об’єкт, який спостерігається у різних точках Землі у однаковий час, матиме різні значення висот і азимутів для різних спостерігачів.

Горизонтальні координати дуже зручні для визначення часу сходу і заходу небесних об’єктів. Коли висота об’єкта дорівнює нулеві, він або сходить (якщо його азимут менший за 180°) або заходить (якщо його азимут більший за 180°).

Екліптична система координат

Фундаментальною площиною екліптичної системи координат є екліптика. Екліптикою називають шлях, яким, як здається з Землі, рухається Сонце протягом року. Екліптика також є проєкцією орбіти Землі на небесну сферу. Широтний кут цієї системи називається екліптичною широтою, а кут довготи — екліптичною довготою. Подібно до прямого сходження у екваторіальній системі, точкою відліку екліптичної довготи є точка весняного рівнодення.

Як ви вважаєте, для чого зручна така система координат? Якщо вашою відповіддю була відповідь: «для спостереження за об’єктами сонячної системи», ви не помилилися! Всі планети (окрім Плутона) обертаються навколо Сонця у одній площині, отже, вони завжди знаходяться поряд з екліптикою (інакше кажучи, у них завжди малі значення екліптичної широти).

Галактична координатна система

У галактичній системі координат фундаментальною площиною є площина диска Молочного Шляху. Широтний кут називається галактичною широтою, а кут довготи — галактичною довготою. Ця координатна система корисна для вивчення нашої галактики. Наприклад, корисно знати, як змінюється щільність зірок у залежності від галактичної широти, щоб оцінити рівень сплющеності Молочного Шляху.

§218. Добовий рух світил

С

Рис.210

постерігаючи в даній точні земної поверхні за рухом Сонця і зірок, можна переконатися, що вони кожного дня сходять в східній частині неба досягають свого найвищого положення на небесній сфері і заходять в західному напрямі за горизонт. Найбільша висота підняття світил над горизонтом різна, але для одної і тієї ж. зірки вона в даній точці земної поверхні однакова в усі дні року, а найбільша висота Сонця над горизонтом в різні дні не однакова.

Видимий рух небесних світил обумовлений обертанням Землі навколо своєї осі. Обертання Землі навколо своєї осі відбувається досить рівномірно, і повний оберт відбувається протягом доби. Отже, впродовж однієї доби повний оберт здійснює також небесна сфера, тому рух світил називають добовим. Кожна зірка рухається по своїй добовій паралелі.

Легко помітити, що світила двічі перетинають даний меридіан. Проходження світил через меридіан називають кульмінаціями світил. Розрізняють верхню кульмінацію, коли світило на меридіані знаходиться ближче до зеніту і нижню кульмінацію, коли світило на меридіані найбільше віддалено від зеніту.

Якщо добова паралель

світила (Рис.210) знаходиться вище горизонту, то таке світило називається незаходячим (циркумполярне). Якщо добова паралель світиларозташована нижче горизонту, то таке світило називається несходячим.

Добова паралель , світила, перетинає лінію горизонту в відповідних двох точках: східна точка називається точкою сходу, а західна – точкою заходу світила.

§219. Системи координат небесних світил

Положення світила на небесній сфері визначається двома сферичними координатами, подібно тому, як розташування точки на земній поверхні визначається широтою і довготою відносно двох взаємно перпендикулярних ліній: екватора та початкового меридіана.

В астрономії користуються трьома системами координат: горизонтною, першою екваторіальною та другою екваторіальною, які відрізняються між собою положенням двох взаємно перпендикулярних великих кругів, прийнятих за початкові.

Система горизонтальних координат.

В горизонтній системі за осі координат прийнято круги, пов’язані з точкою спостереження на земній поверхні: небесний горизонт і дійсний меридіан точки спостереження. Положення світила на небесній сфері відносно прийнятих кругів визначається двома горизонтними координатами: висотою та азимутом.

Висотою “” світила (Рис.211) називається дуга

круга висот від небесного горизонту до даного світила “”. Цією дугою вимірюється центральний кутскладений площиною небесного горизонту і напрямом на світило. Замість висотичасто користуються зенітною віддаллю с

Рис.211

вітила, тобто дугою, яка доповнює висоту світила до 90. Очевидно . Азимутом “” світила називається дуганебесного горизонту від точки півдня до вертикала даного світила. Величина цієї дуги чисельно рівна сферичному кутуабо центральному куту. Внаслідок добового обертання небесної сфери висота і азимут світила постійно змінюються.

Перша система екваторіальних координат.

В

Рис.212

першій системі екваторіальних координат за одну із координатних осей приймається та сама лінія, що і в системі горизонтних координат, – астрономічний (дійсний) меридіан точки спостереження, а за другу – небесний екватор. Положення світила на небесній сфері в цій системі визначається схиленням і годинним кутом, Схилення “” світила (Рис.2І2) називається дугакруга схилення від небесного екватора до даного світила “”. Ця дуга відповідає центральному куту , утвореному площиною небесного екватора і напрямом на світило. Замість схилення світила іноді користуються його полярною віддаллю.

Схилення і полярна віддаль пов’язані між собою рівнянням . Схилення світил відраховують в обидві сторони від екватора. На північ від екватора схилення супроводжують знаком плюс, а на південь від екватора – знаком мінус.

Годинним кутом “” світила називається дуга небесного екватора від астрономічного меридіана до круга схилення світила. Величина цієї луги чисельно рівна сферичному кутуз вершиною на полюсі світу або центральному кутув центрі небесної сфери. Годинний кут відраховується від південної частини меридіана за ходом годинникової стрілки до круга схилення світила і змінюється від 0° до 360°.

Годинний кут світила постійно міняє свою величину внаслідок добового обертання небесної сфери. Схилення світила залишається постійним (якщо світилом є зірка), тому що його величина не залежить ні від добового обертання небесної сфери, ні від розташування точки спостереження на земній поверхні. Годинний кут світила постійно змінює свою величину пропорціонально часові. Величиною годинного кута користуються при вимірювані часток доби.

Годинні кути в більшості випадків зручно відраховувати не в градусній, а в часовій мірі: ;;;.

Друга система екваторіальних координат.

Координати світил можуть бути постійними тільки в тих випадках, коли обидві осі координат беруть участь в добовому обертанні небесної сфери.

Такими осями є небесний екваторі круг схилення точки весняного рівноденняР₁ (Рис.213). Положення світила на небесній сфері в другій системі екваторіальних координат визначається схиленням і прямим сходженням. Схилення світила “” є координатою спільною з першою системою екваторіальних координат.

П

Рис.213

рямим сходженням “” світила називається дуга небесного екватораR від точки весняного рівнодення  до круга схилення світила. Величина цієї дуги чисельно рівна сферичному куту  з вершиною на полюсі світу або центральному куту  з вершиною в центрі небесної сфери.

Пряме сходження, як і годинний кут першої системи екваторіальних координат, вимірюється в часовій мірі. Відлік прямих сходжень світил починається від точки весняного рівнодення в напрямі, протилежному добовому обертанню небесної сфери, тобто проти ходу годинникової стрілки. Так як точка весняного рівнодення  небесний екватор і круг схилення світила обертаються разом з небесною сферою, то пряме сходження зірки не змінюється з плином часу або з переміщенням спостерігача. Координати іє постійними величинами для кожної зірки, тому вони даються в астрономічних каталогах, наприклад, в Астрономічному щорічнику. Незначні зміниізірок обумовлені повільним переміщенням полюса світу і небесного екватора відносно нерухомих зірок.